Я квітками землю засію
в своїм світанковім краю,
і щедро я духом обвію,
я ж землю безмежно люблю.
Хай квіти її прикрашають,
садки щовесни хай цвітуть,
а люди працюють і знають,-
для кого й для чого живуть.
Я щедрістю землю зігрію,
тепла їй і ласки додам.
Я вірю земля зарясніє
на заздрість її ворогам.
Хліба хай на ній достигають,
волошки й ромашки цвітуть.
А люди працюють й співають,
і в радості діти ростуть.
Я землю добром уквітчаю,
і сили я всі їй віддам,
майбутнє її звеличаю,
віддячить вона усім нам.
Хай села й міста розквітають,
і воєн не буде і сліз,
всі люди хай щастя спізнають,
пісні хай лунають і сміх.
До неї горнусь, як до мами,-
у радості, горі й біді,
умита росою й дощами
вона допоможе мені:
Забути про горе й печалі,
оновить натхнення мені.
Посвяти я їй призначаю,
про неї складаю пісні.
Я квітами землю засію,
зцілятиму завше від ран,
нехай лиш вона розквітає
на радість моїм землякам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661311
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 22.04.2016
автор: геометрія