Годовані легендами бомжі
Давно і невиправно подуріли.
Мостять сідниці на хиткий причілок,
Тай дивляться, куди вода біжить,
Щоб вчасно влучну пісню заспівати
Й отримати своїх млинців з лопат,
Щоб щось бодай принести і до хати.
Хіба не дура та бліда губа?
В одвічних руслах нової води
Завжди знайдуться урвища відстою.
Йди хоч по воду, хоч і за водою,
Та хоч кудись іди вже. Не сиди.
Тоді твій шлях і сам тебе знайде,
Якщо тобі його знайти несила.
Сидить на причілку душа похила.
І бомж живе. Та не живе ніде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661362
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.04.2016
автор: kanan