Сотні було наречених покинутих,
В білих вуалях
Так вигиналися спинами голими,
Верби…
Вони тягнулися і до землі притулялись.
Вони стелилися низько і плакали. Верби.
Хто нарікав наречену, щоб бути для нього?
Вона ще плакатиме, ще зайдеться плачем
Незрозуміла йому, начебто незнайома
Сутність жіночності – сотні несхожих бажань
Сотні було наречених покинутих. Милий,
Будь лише чесним, нехай не згасити жагу
Подихами і руками сплітатися тепло…
Не нарікай нареченою ту, хто чужа.
Вона шепоче тобі все на вухо, благає:
Краще зречися, допоки іще не нарік
Вербою стати….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2016
автор: NNNP