Злетіло пожовкле листя,
На вулиці вже потемніло.
У серці твоєму іскра,
Напевне уже відітліла.
У ньому нема мені місця.
Твоєю ніколи не стану.
Ти наче з титану й заліза,
Не знаю такого сплаву.
Чому ти такий зі мною?
Холодний, байдужий, жорстокий.
Для чого, скажи, будь ласка,
Лицарю мій синьоокий.
Для чого мовчав про сонце,
Що мало мене зігріти?
Чому дозволив вогню, що палав,
Так швидко перегоріти?
Ти згадаєш про мене колись.
Як прийдуть холодні зими.
Ти згадаєш про те тепло,
Що сьогодні не вберегли ми.
Коли опустяться віти
Верби, що плаче віками,
Ти згадаєш. Пожовклі квіти-
Кохання, що було між нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2016
автор: Irena Miller