***
Я - вітру дитя і дощу.
Сльоти непокірна онука.
Про мене ще янгол не чув,
не крила у нього, а руки.
І небо - лишень пелена,
де хмари від краю до краю,
де сонця ніколи нема,
то ж я не негоди не знаю.
Я - слід на вологій землі.
Промоклій, холодній, промерзлій...
Я - свічка загасла в імлі.
Я - тінь, де й без тіні вже темно.
Я - млосний овал протиріч,
що висне на шпицях покути.
Я - крапля жалю, певна річ!
Та схожа на краплю отрути...
29.12.15 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2016
автор: Леся Геник