Іде душа, яка позбулась рим,
Застуджена неначе й трохи квола.
А теплий вірш (він був колись твоїм!)
Лежить на білім – словом прохололим,
Чорнильно роз'їдаючи папір
(А той до всього звиклий і байдужий).
Іде душа, яка позбулась рим,
На порожнечу у собі недужа.
Її тримає в формі тільки плащ –
Завіса серцю, від очей лаштунки.
Кричи, душе! Не можеш – просто плач!
Від себе не буває порятунку!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661478
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2016
автор: ptaha