[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQjT63RsywGEnR_feEUp3yFPEtBnFYkmf--PYvm0H4od-tcI2Zt[/img]
Ідуть дощі, рясні, весняні,
Гірку виплакують печаль.
Змивають сіль з моєї рани,
Несказаний словами жаль.
Він на денці мойого серця
Десь тихенько причаївся.
Його не вабить весни краса,
Навіть грому не боїться
Любить по справжньому-то згуба.
Любов дає наснагу жить.
Але ж коли її втрачаєш...
Життя без неї -пустоцвіт.
Дощі змивають мої сльози.
Вітри зривають білий цвіт.
Любов завжди житиме в серці.
На ній тримається цей світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2016
автор: Ніна-Марія