Буває убиває холод,
Мерзне і тіло, і душа,
Тоді вогонь, неначе солод,
Вам, для спасіння вируша.
Як холодно у власнім домі,
Тепла нема і це без змін,
Одна надія – рід, знайомі,
Або компактний друг – камін.
Якщо кохання не старіє,
То вам напевно повезло.
Не тільки тіло й душу гріє,
Завжди в житті людське тепло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661631
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.04.2016
автор: Віталій Назарук