Тиша упала на вуха,
Ніч,ніби вата, глуха.
Хоч забриніла б десь муха,
Чи підстрибнула блоха.
Ніби я в праокеані,
В лагідній десь глибині.
І ні страхи, ні бажання
Ще невідомі мені.
Ніби я десь поза гранню,
У потойбічній імлі...
І ні страхи,ні бажання
Вже непотрібні мені.
Небо хмарини колише,
Сняться деревам плоди...
Мов перед битвою тиша,
Ніби за мить до біди.
Раптом загавкав собака -
Тишу роздер на шматки.
Я за тесак з переляку -
Гримає хтось у шибки.
Може хто збився з дороги,
Вискочив чорт з кропиви?
Голос впізнав - слава Богу!
Брат прилетів із Москви...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661652
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2016
автор: Михайло Гончар