Над гаєм зіронька зійшла,
Ніч хустку з голови зняла
І землю хусткою тихесенько накрила,
Щоб потемніло все…,
А вітру, наче хтось підрізав крила,
Нішелохне…
Гай потемнів, берези сплять,
А уві сні щось шепотять…
Сорока десь застрекотала,
Зозулю, мабуть, щось злякало,
Що з переляку закувала.
Кричить сова і сич кричить
І соловейко не мовчить.
Цвіркун тріщить,
Кажан пищить…
Ніч літня – зовсім не мовчить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661654
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.04.2016
автор: Валентина Беспалова