(Продовження)
Весна промайнула непомітно. Настало чарівне літо. В селі найгарячіша пора: сапання ще не закінчилось, а тут вже заготівля консервації на зиму. Роботи біля хати дуже багато, нема часу на прогулянки чи зустрічі, а так хочеться спокійно порозмовляти. Тих декілька хвилин в дорозі від станції до прохідної вже, якось, зовсім замало. Але дома у Ольги строгий контроль: поїзд прийшов на станцію в 16.20 - маєш бути через десять хвилин на подвір"ї, то закон!
Інколи, перед святами, бувають на роботі короткі дні. Це велика радість. Зміна коротша на цілу годину, а якщо маєш потрібну кількість продукції, то можна йти ще раніше. Таких днів чекали вони обоє. Ольга зазделегідь готувалася, накопичуючи роботу в ящику, щоб у слушний момент, перекрити оту прокляту "норму".
Так ось: цю годину, або трішечки більше, вони витрачали на похід у кіно. Але не кожен раз виходило вчасно прибігти додому і тут Ольга вислуховувала крики матері:
- То зовсім непросто отакої прогулюватися з парубками! Щоб виходити заміж треба вміти геть все робити і в хаті, і поза хатою!
З тим, що треба вміти все робити, дівчина була більш ніш згідна, але ж вона давно, ще з шкільних років, самотійно, без маминих підказок, підтримує в домі порядок: прання, готування їжі, та все, навіть подвір"я порає майже сама. Чого вона ще не знає? Та маму не переконати: маєш бути дома і крапка.
Згодом Петро з Ольгою додумались ходити на прогулянки не самі, а з сестрою Марусею. В таких випадках мама не сварилася. Вони відвідували різні виставки, ярмарки, вечірні сеанси кіно, театральні вистави... Це, звіснно, виглядало незвично: один парубок та двоє дівчат, але іншого варіанту немає.
Якось, коли він десь там задивився, Ольга пожартувала:
- Агов, підконвойний, де ти там? Ідемо?..
Потім спохватилася - він міг і образитись, але з почуттям гумору в Петра все гаразд:
- Слухаюсь, мої пані. - відказав зі сміхом і, взявши її за руку, продовжив:
- Йдемо, йдемо...
Так минало літо, та наближався момент істини в їхній історії.
Далі буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661694
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2016
автор: Корніївна