Дуби ще зовсім голі, ховають свої бруньки,
а верби - в котиках долі, святкові стоять навшпиньки,
та гордо тримають буки торішні свої мідяки.
Неконвертоване лихо, минула суха журба,
чого так тримаєшся міцно? Дивись, як панує верба!
Спокійні буки: у верби невірна вдача,
радіє рано навесні, а влітку плаче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2016
автор: Олена Акіко