Слова, це блеф

Слова,це  блеф.
Слова,це  майна  сподівання.
До  рук  їх  не  візмеш,
За-марне  й    куштування.
               Але  словами  б’ють  на-отмаш
І  голови  лапшиной  забивають.
Спритні’  політики  захоплюють  в  полон
           І  «зомбо-ящик»  їм  допомогає  -
Рабів  по  ра́нжиру  спокусою  єднає.
Що  хочуть  «зомбі»-
Манкурвити  і  далі?
Бо  матір  рідну  вже  продали,
Зостались  їхні  діти…  Що  надалі?...
Так  душу  вже  ж  свою  Пекельнику  віддали.
             Усі  рашистські  оратчі    
На  диво  у  синхрон  говорять,
Що,  нібито,  не  бути  Україні  вільній,
Прихилиться  Вона  до  Заходу  чи  Сходу...
     Та  не  розвалиться  Вона  на  друзки,
Якщо  зібратися  у  Гурт  і  викинути  з  Долі
Усіх  коллабористів  із  брудним  майном,
Що  накопляли  згубно,граблячи  НаРід  мій  кривно,вволю,  
До  їхньої  рашистської  скупчини.
Скажи  мені  ,о  мій  прекрасний  Ро́дне,
Що  може  бути  ще  величніше  і  славше,
Чим  Воля  Наша,Україна-Мати  Наша?!!!
Земля,що  Богом  Нам  і  дітям  Нашим  да́на!
Навіки!
 І  час  прийшов.
-Збираймось  в  Рать.
 -Беріть  забрала  і  пого́стрені  сокири.
-І  в  Добрий  час  на  Славнії  Діла!!!
Слава  Рідним  Богам!  
Україні-Матінці  Слава!
Честь  і  Слава  Героям  нашим!!!
ViFoBor/

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2016
автор: ViFoBor/