Буває слово —
наче пісня.
І всі його
співають днями і ночами,
у нім зціляються,
щасливими стають,
і вже такі
діток
життям ведуть
та з уст в уста
передають своїм
благословенням
мов цілунок Бога.
Буває слово —
що подорожньому —
дороговказ.
І всі його
мов по уставу
той наказ
вже зразу
й кожен
на свому місці
і не на сто,
а на всі двісті
готові виконать
хоч би й ціной життя.
Буває слово — чисте
немов якийсь
за відчуттям — шедевр,
твоє що змінює
і зтишує дихання,
мов у молитві,
а вона - щоб час
в ту мить блаженства
тут також завмер.
Та лиш згадавши
його ти,
хоч був такий,
що майже вмер,
наступний крок —
вже і не йдеш —
летиш крилатий
Божий Син
чи Донечка
наступнії земнії дні…
Буває ж слово —
куля наповал
і все що трішечки
раніше написав —
"у точності
до навпаки"…
Спочатку ж Слово
було лиш у Бога…
А потім Він —
кілька разів (!!!)
Його нам дарував…
І лиш від нас
залежить,
що із Нього
на цій Землі
маленькій
з нами
та вже після
звучати
буде…
Буває слово —
наче пісня.
І всі його
співають днями і ночами,
і в нім зціляються,
щасливими стають,
і вже такі
діток
життям ведуть
та з уст в уста
передають своїм
благословенням
мов цілунок Бога.
07.08.2015 - 13.04.2017 (змінено, чистий четвер)
Київ, Борщагівка
Фото - Ігор Спичак, 12.05.2011, Київ, Оболонь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661865
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2016
автор: Ігор Спичак