-[i]Дивилась я на «Інтері», у нас
Призивників, хлоп’ят малих, кидають
У бій, неначе на забій[/i].
– Брехня, якраз
Багацько нас, досвідчених, там мають,
І зброї – «до зубів» дають мерщій.
-[i]Читала я в газеті, що війська
Узимку замерзають, голі й босі[/i]…
-То все брехня… брехня, та ще й яка –
Добротна форма захищає від морозів.
Двічі на тиждень баня приїжджа,
Шкарпетки з вовни волонтери в’яжуть
А ті «новини»… краще не зважай,
Вони і не таке ще може скажуть.
-[i]А в інтернеті пишуть, що їсте
Ви в армії сухарики буває,
Генштаб недбалий увесь час про те,
Що треба годувати – забуває[/i].
-Неправда, то все сепарські чутки,
Годують нас добряче й калорійно
А щедрі маріупольські жінки
Помити ніжки пропонують нам постійно.
Спокійно зараз, вибухів нема,
Повітря свіже, їду завтра знову…
[i]Сидить з ним поруч жіночка сумна,
Вслухаючись напружено в розмову.
Так хочеться повірити, а то!
Це ж справжні, добрі вісті із АТО!
Та заважають вірити мені
Ті погляди стривожені ясні,
Коли торкаються дружини тихі очі,
І очі жінки - злякані й сумні…[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661899
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.04.2016
автор: yaguarondi