Тяжко, важко, любі друзі,
В парламенті жити
Нема людської підтримки,
Ніде заробити,
Зводять там кінці з кінцями,
Їдять хліб та воду
Ті прості небоги наші,
Ті, що із народу.
Працювали в лиця поті,
Та не дали далі
Просуватися по службі -
У Раду обрали,
І тепер що з цим робити,
Ніби кара Божа
Ні копійкою ніхто їм
Та й не допоможе.
А як жити, хто раніше
Вчителем був добрим,
Вчив дівчат тендітним рухам,
Хлопців - буть хоробрим?
Як тепер в тій клятій Раді
Та неофіційно
За копійки бути вірним
Та іще й надійним,
Коли діти голі плачуть
Голі та голодні
Бо нема чого поїсти
Кисню крім та водню?
Як на ті дрібні копійки
Не втрачати віру?
Просто жах страшний, панове,
Всьому знати міру.
Важко відкладати тихо
На дарунок жінці,
Та збирати крихти рідкі
У своїй тарілці.
А як важко віддавати
Гроші, що з зарплати,
А собі лишати мізер –
Хочеться кричати
Бухгалтеру на роботі
В тій Верховній Раді,
Коли їй лише раз в місяць
Люди дуже раді.
Що ж робити тим, хто просто
Ініціативу
Взяв на себе перед людством
Засівати ниву,
Та поля замість народу
Вручну обробляти,
Щоб у рідного народу
Не боліли п’яти
Бо їм важко було бідним
Звідти та на спині
Урожай додому нести,
Як очеретині
Гнутися попід мішками -
Нехай відпочинуть,
Не дамо їм працювати
А то, ген, загинуть.
Віддамо ту кляту землю
Тим, хто зможе, браття
Не грошами, а руками
Її обробляти.
Дамо людям відпочити,
Хто ж про них подбає?
Окрім, хто в місцевих радах
Лиш про них гадає.
Ну а люди геть невдячні
З коса поглядають
Все від них чогось нового
З разу в раз чекають.
Просять і останню крихту –
Видирають з рота
Не дають самі нічого,
Як оте болото.
Ні, щоб їм зібрати кошти
Та гуртом віддати,
Усім тим, хто гнеться в Раді
Щоб було в них свято.
За їх працю титанічну
За безсонні ночі,
Що ніхто їх на роботі
Бачити не хоче.
Годі, досить, вже стомились
Наші роботяги
Нехай інші попрацюють,
Людям будуть раді
Або люди їм зрадіють
І команді новій
Що дасть врешті відпочити
Ради головові,
Дасть новий ковток повітря
В стомлені легені,
Щоб і їх життєві гілки
Стали знов зелені.
Щоб їм радувались сім’ї,
Діти та онуки,
Щоб вони не відчували
Більше такі муки.
Будьмо браття всі гуманні,
Та їм допоможем:
Оберем нову команду –
Ми це справді зможем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2016
автор: Oleksandr Poprotskyy