Давно уже відчалила зима,
За вічності кордони та алеї,
Буття вершити мушу я сама,
Ідучи в сад, в якім цвітуть лілеї.
Уже тепер зацвіли спориші,
Світанки росу п’ють із кришталю,
Росте серпанком у моїй душі,
Образ печалі, що я так люблю.
Відгомін щастя лине до небес,
Відчалюють від берега печалі,
Із серця надр веселкою воскрес
Мій острів й зупинився в сизій далі.
Жага пізнання, радості життя
На цьому острові постали знов,
У Лету канула сторінка забуття
Її до краю випила любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661996
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2016
автор: Аллочка