я – камінчик на ложі струмка,
закономірний випа́док і
безтурботна витівка
мул оксамитом-бархатом
вистеляє дно –
знизу і по боках
обгортає лагідно
…розглядаю спрокво́ла
розмиту підводну Красу,
я камінчик – зернина Космосу:
на Землі не чужа, не стороння,
зернина вічності
у теплих м`яких долонях –
знизу і по боках
вико́хуюсь
у памулястих баєвих пелюшках
…а згори – Сонце!
розплетене у струменях і потоках,
у гомінких прозорих шовках
…кипить у травах і молодих осо́ках,
у вербах старих – долина
обабіч струмка,
над нею, дощем обмита,
неба блискуча по́кришка
час, мулом осівши, на дні стоїть –
пан-бархату чорного штуки-сувої,
а водночас потічком стрімким неупинно
лине:
секунда-хвилина-година…
я – згусток енергій,
космічна речовина –
овально-гладенька зернина,
водою і часом обточена –
вічності насінина…
…а пагорбом вище і вище –
абрикосів і слив ритуальні
білі дими і кострища:
цвітуть щосили –
прадавнім богам врожаїв одкрили
портали-капища…
…ніби о́лбоді* здійняли-опустили
понад селами
рожевуваті атласні крила
…над бурхливим кипінням
квітневого молока
трохи набік аж зсунулась
неба блакитна покришка
…пантрує чапель
попарна важна сторожа…
квітневий ранок –
Благодать Божа
…я – камінчик
із памулястого струмколожа,
на білу кульку латаття,
готову здійнятися на поверхню, схожа…
а може,
на уламок од зірки
схожа…
квітневий ранок –
Благодать Божа
15.04.2016
олбодь* - із старослов`янської - лебідь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662100
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.04.2016
автор: Валя Савелюк