Цьогоріч я її утратила,
довгождану свою весну:
На розквіття - сніжинки падали,
і черешні вже - не до сну...
Ще до сходу - цвітінням марила
за вікном у чужім саду,
Та завіяло і нахмарило
на любов її молоду...
Вже несила хитнути гілкою,
вже від холоду мерзне цвіт:
Заблукала весна сопілкова
серед пагорбів і боліт...
Задощило густими мряками,
завинуло у хмарну шаль...
Вчора ворони в лісі крякали -
накликали комусь печаль.
Стріла шквалами і туманами
весна- красна в чужій землі...
Чи ж насниться весна тюльпанова
в рідній серденьку стороні?
Що бринить в яблуневосніжності,
в сонцесяйних хоралах днів...
І на відстані серця ніжності -
рідний сад, що уже розцвів...
Нині в Північній Вестфалії (Німеччина) випадає сніг, дуже холодно . Мої віршовані рядки навіяні враженнями від цієї аномальної весни в чужій землі.
Автор: Світла
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662136
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.04.2016
автор: Світлана Імашева