Не стало в родині батька…
У чорній печалі двір…
І осиротіла хата
Нагадує удові:
«Тепер ти і мати, й батько –
Робитимеш все за двох,
Хоч діток мало – багацько,
Одна будеш під Різдво
Узвар, кутю готувати,
Слізьми скропиш пироги,
Дітей щоб почастувати,
Почистиш сама сніги.
Поглянеш в вікно частіше,
В куток, де є образи,
Вслухатимешся у тишу,
Боятимешся грози.
І тугу важку нестимеш
Уже до останніх днів,
Молитимеш, щоб простила
Тебе Богородиця. Й в сні
Чекатимеш кожну нічку,
Про все щоб поговорить:
Які в правнучаток щічки,
У кого які двори.
А вже як проснеться сонце
Й проклюнеться в небі день,
Поглянеш в своє віконце,
Чи в хату ніхто не йде?
І час попливе поволі,
Тектимуть за днями дні;
Потріскаються долоні,
Побільшає ще рідні,
Та тільки... одна – в городі
І з вилами у дворі…
Така в матерів порода –
Служить завжди дітворі…»
7.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662155
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)