До церкви йти – не значить знати Бога.
Старайсь молитву брати із межі…
Пожертву робиш ти - не допомогу,
Оте святе, що сховане в душі.
Лише тоді, як зрозумієш добре,
Що в твоїм серці віра над усе,
Сонце засяє і освітить обрій
І проясніє з вірою святе.
Господь простить і допоможе завжди,
Коли відчує щирість у душі.
Не на колінах і не хрест наклавши,
Свою молитву виклади в вірші.
Прости усім, коли й тобі прощають,
Із вірою збирайся до кінця,
Як добре, що в краях отих стрічають,
Із блиском неземного каганця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662174
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.04.2016
автор: Віталій Назарук