Отут ти в останнє проходив,
Дорога в Чорнобиль стелилась...
А ніч була синя, а день голубий.
А очі блищали дружини,
І сина малого чув голос слабкий.
А зорі кричали...Стогнали всі зорі...
-Синочку, чекаєм тебе!-
То батька і матері стогін,
Чому не спинив він тебе?..
Поглянь ти навколо,
Можливо в останнє,
Бо часу можливо
Вже більше не стане,
Чорнобильська сила
Тебе усе далі несе...
Чорнобиль...Чорнобиль...
Красуні берези,
Мовчазно - печальні,
Дивились твій лет.
А блок той четвертий,
А блок той вразливий
Ніс чорную, чорную смерть...
А ніч була синя остання,
А день голубий був і чистий.
А світ був прекрасний,
Величний і вічний...
Червона оргія...
І спалах в просторі...
В ушах задзвеніло,
Помчалися зорі...
І зникло усе...Це кінець...
І зойкнули зорі,
І срібні ракети
Застигли над світом навік!..
травень 1986р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662191
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 26.04.2016
автор: геометрія