Ось і знову весна
білим квітом цвіте.
А тебе в ній нема
і не буде тебе.
Он і вишня твоя Що минуло, пройшло,
у садку зацвіла. замело всі сліди,
І печаль в ній моя, назавжди відпливло,
і любов в ній земна. ти не прийдеш сюди.
Та я бачу у снах
тебе в квіті весни.
І у мріях, й думках
ти зі мною завжди.
А як літо прийде, Я й тепер, як тоді,
в нашім тихім садку їх люблю й бережу.
мальва знов зацвіте І про болі свої
і левкої в вінку. лише їм розкажу.
Восени ти прийдеш
з жовтим листям у сни.
І мені принесеш
щемний спогад весни.
До листків чарівних Будеш в снах моїх ти
ніжно я доторкнусь. і в холодних снігах.
І відчую від них Вірю стрінемось ми
я твоє: "Не журись!" на небесних стежках.
А сьогодні весна
і журюсь я одна.
А дорога моя
і була, й є сумна.
У квітках весняних І у горі своїм
бачу очі твої. я у небо дивлюсь.
І за мертвих, й живих Довіряю весні
усі думи мої. й знову Богу молюсь.
Осінь, літо, зима,-
в них природи дари.
Хай квітує весна
для людей без жури.
І щоб там, "угорі" Зупинити війну
поважали людей. просять всі матері.
І щоб більше батьки Хай зустрінуть весну
не втрачали дітей... без війни журавлі,..
й л ю д и в с і...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662196
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 26.04.2016
автор: геометрія