Давай залишимо хоча б ковток на ранок,
Щоб ми прокинулись удвох в останній раз,
Щоб подивитися на тебе сплячого, і на останок -
Дзвінок будильника відкласти на короткий час.
Давай сьогодні спати на підлозі, голими,
Щоб уві сні тебе торкатись ступнями ,
Щоб бути мокрими й водночас невагомими,
Бути близькими й максимально недоступними.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2016
автор: Анастасія Оніщук