Чорнобиль був... Так мало статись?
Так мало статися?! Чому?!
Тому що йшли ми не до світла, тому що йшли ми у пітьму.
Невгодним, видно, був для Бога той шлях, яким ми йшли тоді.
Чорнобиль освітив дорогу, щоб вивести нас із пітьми.
Земля горіла, міста, села... Так Бог нам путь ту освітив.
Багато хто із тих, хто вів нас, там свої крила обпалив.
Вогню гарячого на себе там забагато узяли.
Щоб вивести нас із неволі, щоб ми жили, жили, жили...
Із діточками нас приймали в розквітлих селах і містах.
Без зайвих слів хліб - сіль ділили. Це було так. Це було так...
О край наш рідний, край славетний! Так весело лунав там сміх!
На себе ти, так видно треба, узяв гіркий наш, тяжкий гріх.
То ж твоє світло було сильним, незвичне світло те для нас.
Та, мабуть, щось не зрозуміли, бо нелегкий прийшов знов час.
Щось не почули? Не змінили? Чи не побачили усі?
Бо ж як жили, так і живемо. Багато хто погруз в грісі.
А нам би, людям, схаменутись! І один одному служить.
А нам би дякувати Богу, і в радості, у щасті жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662283
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2016
автор: Надія Башинська