Достигли яблучка в осінньому саду,
Й додолу впали: у верби пожовкле листя.
Я ще прийду, коханий, чуєш? Я прийду!
І, навіть, як дорога буде вся імлиста.
Промінчик сонця у холодних я руках
Тобі несу, щоб освітити твою душу.
Я прилечу до тебе: справді чи в думках,
Та бути поруч, знаю, я з тобою мушу.
І не тому, що треба, звичай є такий,
А все тому, що вже без тебе тут несила.
Ти почекай на мене трохи, любий мій,
І прилечу до тебе я на білих крилах.
Достигли яблучка в осінньому саду,
Вони не впали. Ні, зовсім вони не впали!
Обов'язково ще до тебе я прийду,
Бо почуття мені незмірних сил надали.
І в тім саду моїм осіннім вже давно,
Достиглі яблучка вже зовсім перестигли.
Замалювала осінь серця полотно,
А я не встигла... Вибач, любий, я не встигла...
16 жовтня 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2016
автор: Іванна Западенська