Спадає вечір вулиці на плечі,
чарує своїм спокоєм весну.
Минає день. І місяць вже статечний
крокує по небесному шляху.
Повітря свіже наповняє душу,
злились у поцілунку день і ніч
Один з них тихо мовить: "Вибач... Мушу".
А потім тугою заплаче гірко сич.
І завше хтось іде, а хтось наздоганяє,
лиш мить за цим тримаючись за руки.
То місяць плаче, сонце гірко сяє,
а потім знов по колу ті ж розлуки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2016
автор: JulKosh