Мовчав набат.
Тривоги зойків не було чути на весні.
Квіла земля, світило сонце і щебетали солов'ї.
Одна четверта суходолу парадом жИла кілька днів:
Такий важливий Першотравень для слуг народу,
для вождів.
Опроменяли сонцесяйні мільйони старших і малих.
В ряди струнчили і колони усіх підряд. НаспІх. На гріх.
Усіх, крім тих,
кого
Поволі
Вбивав надмірою рентген.
З Чорнобилю... у муках й болю впадала Прип'ять в Борисфен.
Несе вода десятки років про злочин пам'ять мовчазну:
Невидимий убивчий промінь вельмож примножує вину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662312
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2016
автор: ABIV