Великого міста вогні без упину горять,
Не гаснуть, здається, ніколи.
Усе собі світять, усе миготять,
Проспекти і траси за збігами долі,
Світлішими роблять маленькі вогні.
Що раптом згасають. О, ні!
Великого міста вогні горять без упину,
Як темрява тільки прийде уночі.
Й колишуть те місто, як мати колише дитину,
З любов'ю співаючи тихі пісні.
І тільки наступить ранок, маленькі вогні,
Одразу згасають чомусь. О, ні!
Горять без упину великого міста вогні,
Й нема їм початку, зате є кінець.
Колись вже назавжди згаснуть вони,
Як іноді гасне від туги з півсотні сердець.
Ох, любі мої і світлі маленькі вогні,
Чомусь знову згасли. О, ні! О, ні...
3 жовтня 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662359
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 27.04.2016
автор: Іванна Западенська