Сльоза скотилась на щоку,
Важка, гаряча, аж пекуча.
– Хто долю дав мені таку?
Яка надалі моя участь
У загадковім цім житті –
В бою без правил, без пощади –
Випробування непрості
І нерозгадані шаради?
Мовчать і небо, і земля,
Я ж знову дух в кулак збираю,
І правда – в кожного своя
(Про іншого ніхто не знає).
Сльозу утру – я не одна
Страждаю-мучусь у безсиллі.
Все, що наллє життя, до дна
Я випити таки осилю.
Ба, діє праведний закон:
Страждають ті, кого Бог любить.
Не зможу жити під замком,
Боюсь: ключі мої загублять.
І все ж для волі все зроблю,
До Бога я пошлю молитву,
Життя я все одно люблю,
Здобуду перемогу в битві.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662443
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)