не питай, чому,
бо ніхто не зна,
я такóж змовчу.
а спитай лиш, як...
зранку й допізна
я ходжу між мряк,
що очей твоїх
приховали світ.
намертво закляк
я з вух і до ніг,
твій ждучи "привіт".
не питай, чому,
а спитай, як сильно...
й тяжко крізь пітьму
я лиш подумки
йду, немов посильний.
та стоять струмки
і я тéж стою...
в ранах, не в строю.
й посмішку німу
я твою тримаю
й знов в пітьму
пірнаю.
ДОГ
27.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2016
автор: Микита Баян