Я позбираю сльози твої в жменьку,
Та ба ! Мабуть , не вистачить її...
Вона у мене, певно. замаленька,
А сльози ллються на моїй землі .
А може, розкажу, як я її кохаю,
Як наречений, дівчину-красу,
Тоді я всенькі сльози позбираю
І вдаль незнану з вітром однесу...
Скажи, рідненька, що маю зробити,
Щоб ті хрести скінчилися твої...
Твої бруньки зелені мають жити
І в них співати мають солов"ї !
Я позбираю в жменьку твої болі
І впевнена, що вистачить її...
В Небес просила Україні долі,
То , може, зменшиться його на цій землі !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662550
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.04.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова