Коли історію я людства розглядаю
і бачу кучу прикладів численних звірств,
то сумніви беруть, що ми із Раю,
ведемо свій початок… Стільки вбивств
і підлості потоки та обману
постійно супроводжують цей шлях.
Вже душу нудить від політиків дурману
і серце більше й більше розпирає жах.
Достатньо Хіросіму пригадати,
голодомор у тридцять третьому у нас.
Катинь, Хатинь і Яру Бабиного шати
концтабори, ГУЛаг, Абхазію, Донбас…
Кровавим світлом струменить від рампи –
театр „Життя“, його остання пілка.
Людина все ж таки пішла від мавпи,
до того ж це була її найгірша гілка…
27.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662629
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.04.2016
автор: Олександр Мачула