В Сибіру, кажуть, вітру не буває.
Може, тому, що в пам’яті тримає
Кайданів дзвін? А в них – свободні душі,
Й не міг до волі край той буть байдужим.
Від того навіть вітер занімів –
Не міг дивитись на людей-рабів,
Які шукали правду й з нею розминулись,
Які в сусідах, друзях обманулись
І потім через підлий їх донос
В кайдани їм обутись довелось.
Мовчить засніжена замислена тайга,
Зна, як топтала не одна її нога
Й за царських, ба, імперських ще часів.
Тут декабристів вільний дух давно осів,
Й від того лиш міцнішали ялини,
Мудрішали і кедри, й тополини.
Словами важко возвеличить ту красу…
Я ж, замість квітів, власну пам’ять понесу
Тим, хто шукали волю й там її знайшли,
Й життєвий шлях достойно свій пройшли!..
20.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662630
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)