Дитятко вишні цвіт
Тулило до лиця
І у водиці хлюпотіло без кінця,
Ловило сонця промінці
На Прип"яті-ріці...
Була весна
І тепла і ясна,
Садів цвітіння аромат несла
А з ним... нечутно йшла
Вже ядерна зима...
Іі невидима рука
Отруту тонко у красу вплела....
Не знав ніхто,радіючи весні,
Що в ароматі тім...
Вже смерті... є мечі...
...і бачить мати як щодня
Неначе квітка в"яне...іі дитя...
-Рятуй його,Боже,то-моє життя!
-Допоможіть,люди!
Хіба у вас дітей нема?!!!
-Украіно! Молю,плачу,
Порятуй життя дитячі!!!
-Порятунку... вже нема...
Повінь ядерна сплива...забира нові життя...
Скільки іх?! Ніхто не зна...
1996р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662654
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.04.2016
автор: Ілея