ти повен по вінця повінню потайною
любов урвала бобрам твоїм всі загати
і ліс твого серця стає усе більш рудокосим
любов руйнівна
любов радіації
і щоб там не сталося далі
вона забере твоє серце
поглине його той полиновий йод
любов до країни
ввібрала усіх ліквідаторів
когось вже назовсім
когось до кола хвороб
найпершим-по тисячі і шістсот променів
найперші-вмирали-як мученики за Христа
розіп'яті на простирадлі білому
вже майже без шкіри
вже майже відсутні ознаки життя
під куполом барокамери
під прицілом об'єктивів
під небом білокам'яної
любов до землі своєї повільно їх там гасила
вони видихали назовні життя із шматками легень
життя із власною кров'ю
просто власне життя
натомість ми маємо небо
натомість ми маємо серце
натомість ми маємо завтра...
Ліквідаторів пам'ятаймо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662704
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.04.2016
автор: Принц Флорізель