Нахабний пасажир

Йшов  раз  дядько  із  вечірки  ввечері  пізненько.
 А  тут  дощ  як  уперіщить  :-О,рідная  ненько!  
Ще    ж  додому  так  далеко,вимокнуть  всі  ноги!
Раптом  зирк-аж  «Запорожець»  стоїть  край  дороги.

Дядько  всівся  на  сидінні,відпочив,зігрівся,
Та  й  не  думає  собі,де  ж  водій  подівся.  
Глупа  ніч  –і  враз  авто  само  покотилось,
Бо  якась  страшна  рука  кермо  покрутила.  

Від  побаченого  в  дядька  зацокали  зуби.  
От  сховався,так  сховався,що  ж  зі  мною  буде?  
Краще  б  нежить  підхопив  я  чи  скупався  у  багні,
А  тепер,напевне,точно  вже  хана  мені.
 
І  якраз  у  цю  хвилину  рука      двері  смика:
 -А  ти  що  в  машині  робиш,безсоромна  пико?  
   Як  побачив  неборака  тут  живу  людину,  
 То  від  радості  такої  зрадів,як  дитина.  

Від  страшного  переляку  не  лишилось    й  сліду,
 -А  хіба  ти  сам  не  бачиш?Їду  собі,їду.
Водій  кліпає  очима:-Я  з  тебе  вгораю!
Ти  дивися,він,бач,їде,а  я  рулю  й  пхаю!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2016
автор: Galina Udovychenko