(передвеликоднє посланіє братії)
[i]« Платон мій друг, та істина дорожча.»[/i]
Афоризм
У мене є ще сили й арсенал
розпізнавати зародки атаки
на рідну мову і на ті порядки,
які не помічає самохвал.
З дрібного починається усе
і виростає до глевкої брили.
Ще на місцях вітійствують горили
із наміром вернути еСеСеР.
Романтики весняної пори,
осліплені революційним сонцем,
ви інколи дивіться у віконце,
але не тільки знизу догори.
Легіонерів гарту молодого
відомо і від чого, і чого
не прибуває у моїм полку.
І я розповідаю це [i]того́[/i],
що інколи не відаєте [i]то́го,[/i]
що має бути ясно їжаку.
О Донкіхоти піки і сідла
на тощій спині свого Росінанта.
Ой, не пересідайте на осла,
де зброєносцю дутого таланту,
реміснику строкатого пера
із вітряками легше воювати.
Я не один, хто застує усім.
Б’ю у кімвали і водиця ллється.
Коли з нічого виникає грім,
поет не злиться. Гірше – він сміється.
А як воно – сміятися до сліз
поети знають. Є у нас дорога,
де діє наше кредо і девіз:
[i]«За нами правда, Бог і перемога».[/i]
Коли сіяє сонце із небес,
а зі стіни – ясні дереворити,
а із амвону стоголосся мес,
і Слово ще устами не убите
не рано і не пізно говорити, –
[i]Христос воскрес!
Воістину воскрес!
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662778
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.04.2016
автор: I.Teрен