Рука розгортає повітря,
Немов приглушений пісок,
на чоло корабля
Підіймається чорт
він гучно сміється,
немов знає про те,
що я кожної ночі
цілую тебе
що я кожного дня
знаходжу свій хрест,
щоб б ще дужче
кричати
свій маніфест
ні риби, ні м’яса ні нутрощів
хвойд
ні чорних отар що пасуться в степах,
оповитих вогнем
і кількістю ран
незліченною
незліченною
вовчою пащею
де стане наснаги,
де стане тепер,
острів, оповитий мерцями
і світлом крилатих химер
острів, на пам’ять
просякнутий
хижою
усмішкою
Байрона
яка не знаходить місця
для нашого порятунку
у цьому
небесному тілі
лише один
поснулий ґатунок
кров і смола.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662829
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2016
автор: Immortal