Вже батько за комп`ютером,
А син, зранку за планшетом,
У них, тепер тихе життя,
Така, сучасна їх сім`я.
Ніхто, їм не заважає,
Синок у (стріляли) грає,
А тато ж, відпочиває
Жінок, жадно розглядає.
Як добре, що є інтернет,
Він схожий, наче той кларнет,
Тож завжди, тобі зіграє
Що душенька, забажає.
Синок, до тата - Ти чуєш,
- Мо» трішечки, почекаєш?
І грають, уже так далі,
Тепер, ганяють вже РАЛЛІ.
Синок, йому підносить чай,
- Мені, прошу – не заважай!
Складаються нині пазли,
Напевно, отак три рази.
Пора, вечеряти уже,
Щось їсти, жінка принесе,
І знову, синок до батька,
- Ну ось, знов не йде задачка.
- Та, слухай, врешті не мішай,
Тож трішечки, ще почекай,
Прийшла пора лягти спати,
Та мама йде запитати.
- Що гарний, був цей вихідний,
Але ж добре ти відпочив?
В комп`ютері батько чита,
Синочка, мама накрива.
Скажіть, чого життя варте,
Сім`я, чи комп`ютер краще?
І що ж, то за виховання,
У іграх з ночі й до рання.
28.04.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2016
автор: Ніна Незламна