Ми борімося потом і кров'ю
не спускаючи свого чола
сповиваючи землю любов'ю
не шкодуючи свого тепла.
Ми борімось за власну країну
за найкраще її майбуття
за квітучу мою Україну
і за мирне в країні буття.
Ти розквтнеш,мов квітка у полі,
ти засяєш, як в небі зоря
будем жити ми разом у волі,
а в неволі не житиму я.
Ми порвемо колючі кайдани
перестрибнемо сотні вогнів
недаремно було два Майдани,
щоб народ наш душею прозрів.
Ми прокинулись,стали ми інші
та сміливо до бою пішли
всі Герої взяли до рук зброю,
нехай діти їм пишуть листи .
Нехай пишуть, як щиро їх любим,
надсилаєм сердешний привіт,
але воїне, виконать мусиш
той Тарасів складний "Заповіт."
Він писав,що ми будемо жити
на своїй Богом даній землі,
та своєму народу служити
нам не треба чужії царі.
Боже милий, храни Україну!
Не повернеш убитих з боїв,
шо боролись за рідну країну,
а нещадно їх ворог убив.
Боже милий,здійсни нашу мрію!
Я тебе у молитві прошу
янголятко посіє хай миру
і задушить неправду лиху.
4.04.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662889
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.04.2016
автор: Ігор Козак