Ноги немає, а він воює,
Такі хоробрі є у нас люди.
Хочу сказати я своє слово,-
Про Олександра, що втратив ногу.
Він добровольцем став воювати,
Дома чекали батько і мати.
Попав у пекло під Іловайськом,
Ногу порвало серпневим ранком.
Медики швидко перев"язали,
Й надопомогу іншим помчали.
В тій круговерті бій ішов довго,
В полон забрали ледве живого.
Від втрати крові, від спеки й болю,-
Змучений хлопець був непритомний.
Та слава Богу, їх обміняли,
І Олександра в шпиталь забрали.
Після лікарні побував дома,
Протез в ходінні, йому підмога.
Підлікувавшись, не всидів дома,
І ось військова знову дорога.
Йому нелегко, та він воює,
І Україну, і нас рятує .
Як і всі люди, він дуже мріє,
Щоб Україна знов була вільна,
Щоб усі люди спокійно спали,
Жили, любили і працювали.
А я від себе хочу сказати,
Наша країна людьми багата,
Наші Герої - в них наша слава,
Відважні люди - жива Держава!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662893
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 29.04.2016
автор: геометрія