Ти вів мене, тримаючи за руку,
Неначе я малесенька дитина.
Я підкорялась нібито, картинно
Страждаючи, впадаючи в розпуку.
Ти не зважав, прямуючи в майбутнє,
В якому ти і я – навіки разом,
Лишень любов була дороговказом –
Чи GPS – крізь присвятки і будні.
Я досі капризую і впираюсь,
Характер твій тестуючи на міцність,
Хоч впевнена (пробач за нелогічність!),
Що ти єдиний, хто веде до раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2016
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)