Ллється пісня гірською рікою
З полонин аж у саму долину.
Ожила знов земля під водою,
Розбудило проміння калину.
Заселили вже гнізда лелеки.
Подих вітру коханням зітхає.
Під горою у вітті смереки
Своє тиша вчорашнє згадає.
Пригадає, як щастя зимою
Зігрівало ці галицькі ночі,
Як на шибках чиєюсь рукою,
Малювалися мрії дівочі.
Пригадає, як серце зомліло
Поцілунок був бажано-ніжним.
Пригадає, як небо хотіло
Малювати гріхи білосніжні.
Під горою розквітла калина,
І барвінок під тином вже в'ється.
Там тихенько заплаче дівчина...
Ви не вірте... це тільки здається.
Льється пісня гірською рікою
Оживає коріння смереки.
Пригадається спогад весною
Десь у галицькім краю далекім.
29.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2016
автор: Валерій Хлонь