Високий замок - велич і свобода.
Приймав у себе західних панів.
Дуби стоять, вельможного всі роду.
Пригнали хмари дощ і непогоду.
І в місті Лева браму хтось відкрив.
Краплини впали на бруківку сіру,
Трамвай тихенько зранку задзвенів,
Костел старий дарує мудрість віри,
Прославить дань чарівність тої ліри.
І в небі бусьок крила розпустив.
Летить цей птах і рве чиїсь окови,
Спішить до місць, каштани де цвітуть.
Тут справжній біль і віра в кожнім слові,
Тут каву п'ють і чути різні мови.
Безвинний спогад хоче пригорнуть.
Краплини впали, мов жадані чари.
Єврей з поляком вірять в вороття,
А в стрийськім парку заблукали пари,
Кохання шле столітні свої мари.
У цьому місті є завжди життя.
Вертаюсь я до міста, до святого.
У снах моїх далека мудрість днів,
Присів Ісус там в пошуках старого,
Міцкевич вірить галицькому слову.
Там разом ми, там моє місто Львів.
28.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662974
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.04.2016
автор: Валерій Хлонь