[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/10/21/15552984.jpg[/img]
Бабуся зморщена губами,
Стоїть як сирота.
Опустивши голову чекає,
На хліб собі гроша.
Відпрацювала все життя,
Вона просить у стовпа,
Ціна у хліба така,
Що не хватає їй гроша.
Це не вона стоїть,
А наша совість,
В нашу душу заглядає,
У кого ще є,
А кого вже немає.
До влади прийшли злодії,
І забравши геть усе,
Вони украли всі надії,
У того, хто на пенсію живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663233
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.05.2016
автор: Нагорний