Там, де падає вечір у твОї долоні,
Я сидів і дивився на тебе одну...
За два метри від нас на трубі-саксофоні
Грали музику легку, та трохи сумну.
Ти хотіла емоцій, як кожного разу.
Я хотів лиш тебе і нікого окрім.
Намагався забути пекельні образи,
Ти втомилася теж, від нестерпних боргів.
Ти сказала що ми одне одного варті,
Що цей вечір для нас і лиш тільки для нас.
Все "пиляв" і "пиляв" твою душу з азартом,
В тебе сльози текли від докучливих фраз.
Так, буває не солодко нам в цьому світі,
І, буває, мені дуже хочеться драм.
У той вечір ми сильно були перегріті,
І далеко від кожного спільний був храм.
Може, сенсу у цьому вірші і немає,
Може, біль у душі вже потрохи пройшов.
Може, серце моє скоро знов заспіває,
Може, з часом і тут зарубцюється шов....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2016
автор: Інфант