Ростуть кульбаби на городі
вздовж стежки, що веде у даль.
Вони, немов дівоча врода –
безмежна радість і печаль…
А далі Вовча тихо в‘ється,
дола віраж за віражем.
В Обрив крутий все хвиля б‘ється
і берег ріже мов ножем.
Обабіч килим, весь строкатий,
і дуже хочеться мені –
радіти, думати, писати
на цім життєвім полотні.
01.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663355
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.05.2016
автор: Олександр Мачула