Збудив гімн (проза)

                       Коли  я  навчалася  у  5  класі,  наше  село  радіофікували.  Ми  з  братом  з  
   нетерпінням  чекали,  коли  ж  нарешті  дійде  черга  до  нашої  вулиці.  Ще  й  нині  
   пам"ятаю    двох  молодих  високих  парубків,  які  одного  сонячного  дня  вставили  нам  
   радіоточку  і  ввімкнули,  заздалегідь  придбаний  мамою,  динамік  у  вигляді  чорно-
   сірої    тарілки.    Тепер  ми  щодня  слухали  новини,  музику,  пісні.  Та  найголовніше,  
   по  радіо  часто    повідомляли  час,  і  нам  не  треба  було  виглядати,  коли  діти  з  
   інших  сімей    йдуть  дошколи,  ми  ж  завжди  слухали  радіо  і  тепер  уже  завжди  знали  
   корта  година.    Починалося  радіомовлення  о  6  годині  ранку,  а  закінчувалося  о  12  
   ночі  і  завжди  Гімном  Радянського  Союзу.  Одного  дня  мама  повернулася  з  роботи  
   дуже  стомлена,  швидко  заснула,  а  прокинулася,  коли  по  радіо  залунав  Гімн.  Вона    
   схопилася  і  побігла  на  ферму.  Розбудила  сторожа,  а  той  її  питає:  "Полю,  що  тобі?  
   Адже    ніч  надворі!"  І  тут  мама  усвідомила,  що  це  лише  північ,  а  не  ранок.  Щоб  не  
   ходоти  туди-сюди,  довелося  досипати  ніч  в  яслах.
       Влітку  стався  і  такий  випадок.  Колгоспні  корови  були  на  випасі  за  селом.  Там,  у
   літніх  загонах,  вони  й  ночували.  Дояркам  доводилося  на  світанку  йти  туди  на    
   дойку.  Йти  далеченько,  через  густе  кукурудзяне  поле,  через  яке  була  витоптана  
   стежка.Доярки  намагалися  вирушати  гуртом,  збираючись  біля  кукурудзяного  поля.  
       А  так,  як  у  них  годинників  не  було,  то  орієттувалися  вони  по  ранній  зірці,  і  іноді  
   траплялися  деякі  пригоди.  Одного  разу  доярки  зійшлися  на  стежину  і  спіткнулися  
   об  щось  м"яке  і  тепле.  Злякалися,  чи  не  вовк  часом,  та  й  відступили  назад...Стояли  
   притихлі  і  наполохані,  і  хоч  було  тихо,  йти  боялися.  Раптом  почули  голос  тітки
   Маші:  "Дівчата,  ну  де  ж  ви?  Це  я!"  Коли  гурт  знову  зібрався,  Маша  розповіла,  що
   прийшла  занадто  рано,  трохи  зачекала,  але  йти  сама  забоялася,  тому  постелила
   халат  на  стежці,  лягла  та  й  заснула,  знаючи,що  доярки  її  не  обминуть.  Посміялися,  
   та  й  пішли  веселою  гурбою,  ще  й  співаючи:  "Ой,  не  ходи,  Грицю,  та  й  на    
   вечорниці!"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663439
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 02.05.2016
автор: геометрія