Таким голосом плавлять сталь,

Таким  голосом  плавлять  сталь,
Ти  співала  і  йшла  десь  у  даль,
Не  спіши,  не  тікай,  зачекай,
Заварю  тобі  в  кухні  чай,

Розкажу  тобі  сни  про  дім,
Про  доріг  павутину  без  краю.
І  про  те  як  я  часом  скучаю,
Ти  без  цукру  -  я  пам’ятаю!

Про  нових  людей  що  у  серці
Місце  для  них  ти  звільнила.
І  про  те  як  у  дурці,
В’яжуть  галстуком  до  перила..

Про  красуню  з  голубими  очима,
Що  здається  мене  полюбила..
Вона  просто  мене  обійняла,
І  вже  цим  від  пітьми  врятувала

Залишивши  мені  по  шрамі,
На  мої  нікудишній  кармі
І  про  друга  в  холодній  ямі,
І  як  я  дзвоню  що  суботи  мамі.

Буває  їду  у  гори  чи  море,
Чи  кудись  на  смак  касира,
Надуваючи  мрій  у  вітрила
Розправляючи  зламані  крила..  

Я  дивився  як  стигне  чай,
Наче  вимкнена  піч  Мартена,
Не  зігріє  мене  на  жаль,
Не  розплавить  вона  більше  сталь..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2016
автор: Роман Українець